Класифікація втрат слуху

Здатність чути надзвичайно важлива для спілкування з оточуючими нас людьми. Порушення слуху позначається як на людині, що його має, так і на її спілкуванні з оточуючимсвітом. В більшості випадків медикаментозне лікування або хірургічне втручання не можуть допомогти людині повністю відновити слух. Тому слухові апарати є самим оптимальним засобом для покращення рівня якості життя у людей з порушенням слуху.

В наш час існує величезний вибір слухових апаратів. На вибір моделі впливають такі фактори, як ступінь втрати слуха, розміри вуха і слухового прохода, здатність користувача користуватися апаратом та ін.

Найбільше на вибір слухового апарату впливає ступінь втрати слуха. Класифікація ступеню втрати слуха залежить від слухового порога чутливості людського вуха:

  • нормальний слух – від 10 до 15 дБ;
  • мінімальна втрата слуха – від 16 до 25 дБ;
  • середня втрата слуха – від 26 до 40 дБ;
  • помірна втрата слуха – від 41 до 55 дБ;
  • помірно тяжка втрата слуха - від 56 до 70 дБ;
  • тяжка втрара слуха - від 71 до 90 дБ;
  • глибока втрата слуха - більше 90 дБ.

У відповідності з цим, серія слухових апаратів «Інтерфон» включає в себе прилади для компенсації будь-яких втрат слуха.

Історія електронних слухових апаратів починається з початку 20-го сторіччя. В перших апаратах звук підсилювався завдяки карбоновим мембранам, які змінювали напругу електричної батареї. Електронні слухові апарати були великі, а якість звука залишала бажати кращого. Такі слухові апарати могли допомогти тільки при середній та помірно тяжкій втратах слуха.

Наступний етап розвитку слухових апаратів розпочався з винаходом електронної лампи. В нових апаратах незначні коливання напруги з мікрофона підсилювались кількома електронними лампами, завдяки чому сигнал міг підсилюватись до 70 дБ.

В 1954 році електронні лампи замінили транзисторами. Принцип роботи транзистора був тим же, що і у електронної лампи, а енергоспоживання та розміри значно меншими. Тепер слуховий апарат вміщався в невелику коробочку, яку можна було носити в кишені або повішати на шию – це кишенькові слухові апарати.

В кінці 1950-х років з’явились перші завушні слухові апарати. По мірі розвитку мікроелектроніки розмір комплектуючих для слухових апаратів та їх енергоспоживання зменшувались, а процес обробки сигналу ускладнювався. В середині 1960-х з’явились перші спеціалізовані інтегральні мікросхеми для слухових апаратів, що значно поліпшило їх якість і споживчі характеристики.

В кінці 1970-х з'явились перші внутривушні слухові апарати. Близько 20 років спостерігалася стійка тенденція до росту їх попиту в порівнянні з завушними, але з початку 2000-х їх доля в загальному об’ємі випуску слухових апаратів стрімко падає. Це пов’язано з тим, що в замкнутому слуховим апаратомпросторі вушного проходу виникають небажані для здоров’я процеси.

Слухові апарати серії «Інтерфон» виконані на сучасній елементній базі кращих світових виробників. Серія налічує 10 типів слухових апаратів. Серед них є 3 типи слухових апаратів для компенсації глибоких втрат слуха, аналогів яким в Україні немає. Від своїх аналогів слухові апарати «Інтерфон» відрізняються кращими електроакустичними характеристиками, ергономікою та меншим енергоспоживанням.